1. Словник української мови у 20 томах

поручатися

ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док.

1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися.

– Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Б. Грінченка);

– Хочеш, дочко, я поступлюся з своїм хазяйством, тілько так, щоб ти поручилась мені, що все зостанеться ціле (Панас Мирний).

2. тільки недок. Пас. до поруча́ти.

[Хоростіль (читає голосно):] З огляду на ваші заслуги коло розвою школи народної .. поручається вам засновання [заснування] і дальше ведення школи в Волосатім (І. Франко).

(1) Хто пору́читься (мо́же поручи́тися); Ніхто́ не мо́же (міг) поручи́тися – уживається для вираження непевності в чому-небудь.

– А хто тобі поручиться, що вона й досі тобі вірна і досі тебе кохає?.. (О. Стороженко);

Коли пропала надія на хату, їй корисніше стало, щоб умерла Катря і Гаврило взяв Ониську. І що ж? Хто поручиться, що вона ненароком гребнула той жар із печі? (Л. Яновська);

– Хоча він і докладно вже знав, що горіла Оверкова Марченкова хата, та ніхто не міг поручитися, що вогонь якось не перекинеться на його обору і не спопелить усього дощенту (Г. Епік).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручатися — поруча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поручатися — Поруча́тися. Рекомендуватися. Як пчоли взимі терплять голод, то поручає ся вкладати тонкі плитки цукру між рамами, а полицею (Товариш, 1908, 272); Крім обезпечень на житє поручає ся обезпеченя на ренти, обезпеченя від випадків взагалі та від випадків желізничих (Б., 1909, рекл) // див. поручати. Українська літературна мова на Буковині
  3. поручатися — Ручитися, о. давати руку на відріз. Словник синонімів Караванського
  4. поручатися — -аюся, -аєшся, недок., поручитися, -ручуся, -ручишся, док. 1》 Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. 2》 тільки недок. Пас. до поручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поручатися — Заручатися, заручитися, позаручатися Словник чужослів Павло Штепа
  6. поручатися — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися. Словник синонімів української мови
  7. поручатися — ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. — Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах