1. Українська літературна мова на Буковині

поспішний

Поспі́шний. Швидкий (про вид поїзда, пароплава). До Львова від’їжджають з Чернівців: поспішний потяг о 3 год. 4 мін. по полудни, особові потяги о 6 год. 54 мін. зраня, 6 год. 45 мін. вечером (Б., 1895, 24, 3); Я поїхала в неділю поспішним потягом і була на ювілею Франка (Коб., Листи, 60, 369); Щовівтірка відходять з Бремен до Нового Йорку славні поспішні цісарскі кораблі, як: Kaiser Wilhelm d/ Grosse, Kaiser Wilhelm II, Kron-Prinz Wilhelm (Б., 1907, рекл.)

// пол. pośpieszny — швидкий; див. іще потяг.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поспішний — (зроблений нашвидкуруч) поспішливий, квапливий, хапливий, гарячковий, (про рішення) скороспілий. Словник синонімів Полюги
  2. поспішний — поспі́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. поспішний — Швидкий, поквапливий, поквапний, КВАПЛИВИЙ; (висновок) передчасний, жм. скорохвацький. Словник синонімів Караванського
  4. поспішний — див. швидкий Словник синонімів Вусика
  5. поспішний — -ішна, -ішне. 1》 Який робиться, відбувається, виконується і т. ін. дуже швидко, з поспіхом; швидкий, поквапливий. 2》 Зроблений надто швидко, без належної підготовки, достатніх підстав і через те неправильний, недостатньо обґрунтований і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поспішний — ПОСПІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який робиться, відбувається, виконується і т. ін. дуже швидко, з поспіхом; швидкий, поквапливий. Капітан слухав тих слів, уриваних, поспішних, що дихали раз пристрастю, ніжною любов'ю, то знов розпукою і щирим жалем (І. Словник української мови у 20 томах
  7. поспішний — ПОСПІ́ШНИЙ (зроблений, виконаний надто швидко, без належної підготовки, недостатньо обґрунтований тощо), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, КВАПНИЙ, КВАПЛИВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ХА́ПАНИЙ розм., ГАРЯЧКО́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. поспішний — Поспі́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поспішний — ПОСПІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який робиться, відбувається, виконується і т. ін. дуже швидко, з поспіхом; швидкий, поквапливий. Капітан слухав тих слів, уриваних, поспішних, що дихали раз пристрастю, ніжною любов’ю, то знов розпукою і щирим жалем (Фр. Словник української мови в 11 томах