1. Українська літературна мова на Буковині

потягати

Потяга́ти1. Одержувати, діставати. [Закладено] Мійскі каси задаткові з очевидною цілею від вложених там гроший потягати якнайбільші зиски, на котрі мали б, очевидно, зложити ся самі наші мужики (Б., 1895, 1, 3); Між послами ходить чутка, що Поляки тільки тому поставили Стажиньского кандидатом, аби єго материяльно запомогчи, бо він має довги, а яко віце-презідент потягає дієти регулярно через цілий рік без ріжниці, чи сесія єсть, чи її нема (Б., 1907, 69, 1)

// пол. ciągnąć zysk — діставати прибуток, вихісновувати.

Потяга́ти2. Притягати (до суду, до відповідальності тощо). Не доста, що пустили в світ безстидні клевети, попідписували на них людий, котрі своє чесне ім'я на щось подібного ніколи би не дали, без їх відомости, але ще сміють таких людий публично до відповіди потягати і безчестити. Здає ся, що то о. Микитович з о. Вольчиньским такі штучки виштудеровали (Б., 1895, 8, 4); Рада громадска має право надзирати у всім за двірником, чи він добре виповняє ухвали Ради, і чи він сам сповняє свої обов’язки; Рада громадска може на кождім засіданю потягати за те двірника до відповіди, може навіть, як є на те причина, жадати від Староства, аби двірника скинути (См.-Стоцький, Громада, 23)

// пол. pociągać — 1) потягувати, сіпати, 2) притягати, pociągać do odpowiedzialności — притягати до відповідальності.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потягати — потяга́ти 1 дієслово недоконаного виду тягти потроху; сильно бити потяга́ти 2 дієслово доконаного виду тягати якийсь час Орфографічний словник української мови
  2. потягати — див. їсти; палити Словник синонімів Вусика
  3. потягати — I -аю, -аєш і потягувати, -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Тягти, витягати що-небудь потроху або час від часу. 2》 перех. Втягувати, вбирати в себе потроху або час від часу. 3》 неперех. Злегка віяти, помалу поширюватися; повівати. || безос., чим. 4》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потягати — ПОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. що. Тягти, витягати що-небудь потроху або час від часу. Ой піду я попід вікна та й попід віконця, Котра дівка потягає тонкі волоконця (з народної пісні)... Словник української мови у 20 томах
  5. потягати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. потягати — ПОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Тягти, витягати що-небудь потроху або час від часу. Ой піду я попід вікна та й попід віконця, Котра дівка потягає тонкі волоконця (Коломийки, 1969, 71)... Словник української мови в 11 томах
  7. потягати — Потягати, -га́ю, -єш сов. в. потягти, -гну, -гнеш, гл. 1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває. Мет. 446. 2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Борз. у. Думаю потягти свою кожушку черкасином. Черниг. Словник української мови Грінченка