пражина
Пражи́на. Давня міра довжини і площі землі. Реальність, складаюча ся з мурованого дому, з прачкарні, пивниці, шопи, стайні, огороду яринового і овочевого (6 пражин) і керниці на подвір'ю, є дуже дешево до набутя (Б., 1903, рекл.)
// пражина — лінійна міра довжини і площі угідь, використовувана у Молдавському князівстві, що дорівнювала: довжина — 5, 886 м, площа — 129, 4668 м2 (ІМіСУ, 670).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пражина — Пражина, -ни ж. Родъ земельной мѣры. Чуб. VI. 205. Словник української мови Грінченка