1. Українська літературна мова на Буковині

приряд

Приря́д.

1. Пристрій, пристосування. Найліпші машини до шитя є т[ак] з[вані] обручкові. Сі машини мають приряд до гафтованя і приряд до остреня голок та ножиць (Б., 1900, рекл.). 2. мн. Знаряддя, інструмент. До сего переділу, в котрім сидів кнізь, завів [кондуктор] шістьох коминярів разом з їх прирядами (Б., 1895, 1, 4)

// пол. przyrządy, мн. -прилади, інструменти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приряд — при́ряд іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. приряд — -у, ч., діал. Знаряддя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приряд — ПРИ́РЯД, у, ч., діал. Знаряддя. Всякий рятунок сказався дармим [марним] при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення [пожежі] (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. приряд — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
  5. приряд — ПРИ́РЯД, у, ч., діал. Знаряддя. Всякий рятунок сказався дармим [марним] при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення [пожежі] (Фр., VIII, 1952, 125). Словник української мови в 11 томах