1. Українська літературна мова на Буковині

прислугувати

Прислугува́ти. Бути властивим, притаманним (для когось, чогось). Рішучий висновок — се силльоґістичний висновок, зложений із трьох рішучих присудів. Він опираєть ся на основі: що прислугує родови, те прислугує і ґатункови, а що противить ся родови, те противить ся і ґатункови (що говоримо про цілину обсягу, те саме можемо сказати про частину обсягу) (Канюк, 1911, 36)

// пол. przysługiwać (komuś, czemuś) — належатися, бути властивим, притаманним (для когось, чогось).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прислугувати — прислу́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прислугувати — див. прислуговувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прислугувати — ПРИСЛУ́ГУВАТИ див. прислуго́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. прислугувати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  5. прислугувати — ПРИСЛУ́ГУВАТИ див. прислуго́вувати. Словник української мови в 11 томах