1. Українська літературна мова на Буковині

противорічити

Противорі́чити. Суперечити. Хто все відкидає, той не вірить в ніщо; хто не вірить в ніщо, той противорічить сам собі (бо вірить, що в ніщо не можна вірити); хто собі противорічить, не думає льогічно (Канюк, 1911, 43)

// рос. противоречить — суперечити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. противорічити — див. протирічити моск. суперечити Словник чужослів Павло Штепа