1. Українська літературна мова на Буковині

противно

Проти́вно. Навпаки. В вистій політиці повинні наші провідники, яко немічні, бути дуже розважні, не повинні поривати ся, як то кажуть, з мотикою на сонце, а противно — повинні уміти хісновати із кождої хвилі, повинні визискати кожду і найменьшу дрібницю, що зможе принести користь для натого національного розвою (Б., 1895, 29, 1); Православна ткола для хлопців в Чернівцях, звістна фабрика яничарів, не тілько що не позбула ся доси опіки ромунізатора Литвинюка, але противно, в ній збільтає число членів сеї славної родини (Б., 1899, 35, 3); Противно, Ірина почула ся знов щасливою. Коло неї сидів милий і всего себе, свою любов, своє молоде житє давав їй до розпорядимости (Галіп, 64)

// порівн. пол. przeciwnie — навпаки; рос. противно — неприємно.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. противно — Проти́вно: — навпаки [27;53] — противно (39і)<�пол. przeciwnie—навпаки; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. противно — проти́вно 1 прислівник неприємно незмінювана словникова одиниця проти́вно 2 прислівник навпаки незмінювана словникова одиниця діал. проти́вно 3 прийменник всупереч незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. противно — I Присл. до противний I. || у знач. присудк. сл. II присл., діал. 1》 На протилежність. 2》 у знач. вставн. сл. Навпаки. III прийм. із дав. в., книжн. Проти, всупереч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. противно — ПРОТИ́ВНО¹. Присл. до проти́вний¹. Роман захихикав так противно й смішно, що аж малі діти зареготались (І. Нечуй-Левицький); Відчуває [Стадницький], як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (М. Стельмах); // у знач. пред. Словник української мови у 20 томах
  5. противно — проти́вно навпаки (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт