1. Словник української мови у 20 томах

противно

ПРОТИ́ВНО¹.

Присл. до проти́вний¹.

Роман захихикав так противно й смішно, що аж малі діти зареготались (І. Нечуй-Левицький);

Відчуває [Стадницький], як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (М. Стельмах);

// у знач. пред.

Я тепер зовсім здорова, а то була вже так розкисла в Києві, що аж противно було самій на себе дивитись (Леся Українка);

– Противно-бо мені смерть сіяти. Життя здобувати хотів би (Н. Королева).

ПРОТИ́ВНО², присл., діал.

1. до кого – чого. На протилежність кому-, чому-небудь.

Противно до Максима був Іван характером не практик, а ідеаліст (Ю. Смолич).

2. у знач. вставн. сл. Навпаки.

Не прийшов [Олекса] зовсім до давніх сил. Противно, труди далекої дороги, відбутої пішки, гризота і безсонність грозили поновленєм [поновленням] його недуги (І. Франко);

Герман-Євген-Сидор .. не належав до тих бездушних натур, котрі вміють годинами нерухомо на твердих шкільних лавках пересиджувати; а противно, був одним з тих величаво уложених характерів, котрі вимагають іншого проводу й поведения [поведінки] (О. Кобилянська).

ПРОТИ́ВНО³, прийм., з дав. в., книжн.

Проти, всупереч.

– Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права і противно праву (З. Тулуб);

Відтворити нерозуміння, а не знищити його – от, противно науці, основна примета мистецтва (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. противно — Проти́вно: — навпаки [27;53] — противно (39і)<�пол. przeciwnie—навпаки; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. противно — проти́вно 1 прислівник неприємно незмінювана словникова одиниця проти́вно 2 прислівник навпаки незмінювана словникова одиниця діал. проти́вно 3 прийменник всупереч незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. противно — Проти́вно. Навпаки. В вистій політиці повинні наші провідники, яко немічні, бути дуже розважні, не повинні поривати ся, як то кажуть, з мотикою на сонце, а противно — повинні уміти хісновати із кождої хвилі... Українська літературна мова на Буковині
  4. противно — I Присл. до противний I. || у знач. присудк. сл. II присл., діал. 1》 На протилежність. 2》 у знач. вставн. сл. Навпаки. III прийм. із дав. в., книжн. Проти, всупереч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. противно — проти́вно навпаки (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт