противниця
ПРОТИ́ВНИЦЯ, і, ж.
Жін. до проти́вник 1, 3.
Рахіра вп'ялила свої блискучі очі.. в лице противниці (О. Кобилянська);
Жукова нахилилась, захопила снігу і кинула у Віктора. Засліплений, він протер хустиною очі й метнувся до противниці (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- противниця — проти́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- противниця — -і. Жін. до противник 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови