противник

ПРОТИ́ВНИК, а, ч.

1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь.

Противники моїх думок не вгавають і рвуть їх і мене особисто з усіх боків (М. Драгоманов);

Філіпчук глянув на Бронка поглядом, сповненим такої ненависті, що Бронкові мимохіть спало на думку: цього противника можна тільки недооцінити, але ніколи не переоцінити (Ірина Вільде);

Байрон і Гюго, Гейне і Петефі – запеклі противники сучасного їм політичного і соціального укладу, антинародного за своєю суттю (М. Рильський).

2. збірн. Вороже військо, ворожі збройні сили; ворог.

За кілька днів безперервних боїв противники так виснажилися, що тепер здібні були тільки досить в'яленько перестрілюватися (М. Хвильовий);

Тяжкиїі бомбовози йшли клинами, .. а між ними вилися бистрі маленьки срібнокрилі винищувачі, .. облітаючи важку, навантажену динамітом ескадриллю з усіх боків навколо, охороняючи її від авіяції [авіації] противника (І. Багряний);

Вся галявина.. прострілювалася противником з кулеметів (О. Гончар).

3. Той, хто виступає проти іншого у бійці, поєдинку і т. ін.

Звиваючися змією, намацав опришок ніж у ремені. Витяг його тепер і повхнув [штрикнув] ним противникові у живіт (Г. Хоткевич);

Малуша кленовим листом тремтіла, поки Святослав показував синові, як найлегше обезсилити і покласти під ноги противника (Б. Лепкий);

// Суперник у спортивному змаганні, грі.

– Грав я у футбола. Голкіпером був. Противник у нас був серйозний – команда Тимка Квасолі (О. Донченко);

// Конкурент у передвиборчій кампанії і т. ін.

Чени кожної супряги одне одного запекло обороняють, висувають, витягують, а противників безжально ганьблять (В. Підмогильний);

// Той, хто не підтримує чиєїсь думки, якоїсь теорії.

Питання появи найдавнішого вірменства досить дискусійне, що має як прихильників, так і противників (з наук. літ.).