противник

Значення в інших словниках

1. противник — противник – супротивник Противник – вороже військо; ворог. “Уся галявина... прострілювалася противником з кулеметів” (Олесь Гончар). Цим словом називають і членів спортивних команд, що змагаються між собою. “ – Грав я у футбола. Голкіпером був. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. противник — проти́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. противник — -а, ч. 1》 Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь. 2》 збірн. Вороже військо, ворожі збройні сили; ворог. 3》 Той, хто виступає проти іншого у бійці, поєдинку і т. ін. || Суперник у спортивному змаганні, грі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. противник — ПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь. Противники моїх думок не вгавають і рвуть їх і мене особисто з усіх боків (М. Словник української мови у 20 томах
5. противник — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
6. противник — Противник, -ка м. Противникъ, непріятель. Щоб було так важко і жалко рабам біса, суддям, противникам, ненависникам і усім ворогам моїм. Чуб. І. 96. Словник української мови Грінченка