противник

противник – супротивник

Противник – вороже військо; ворог. “Уся галявина... прострілювалася противником з кулеметів” (Олесь Гончар). Цим словом називають і членів спортивних команд, що змагаються між собою.

“ – Грав я у футбола. Голкіпером був. Противник у нас серйозний – команда Тимка Квасолі” (Олесь Донченко). Лексема противник може також означати “той, хто негативно ставиться до когось, чогось”. “Противники моїх думок не вгавають і рвуть їх і мене особисто з усіх боків” (Михайло Драгоманов).

Супротивник незрідка вживають і як спортивний термін. “Перед матчем супротивники кілька хвилин грають без рахунку” (Вадим Собко), “Він поставив фігуру просто під пішака супротивника” (Юрій Мушкетик).

У художній літературі та усному мовленні супротивник використовують на позначення сторін, що збройно воюють одна з одною: “І другого дня почали сходитися війська супротивників на бій” (Іван Ле). Однак в офіційному та діловому стилях як військовий термін виступають тільки слова противник і ворог.

До іменника супротивник удаються тоді, коли йдеться про людину, що дотримується протилежних поглядів, має інші наміри, звички, ніж хтось. Ужите в такому значенні слово іноді не має відтінку гострої ворожості, запеклості. “... Я можу відчувати до моря ніжність, але без жодного замилування. Саме до моря, бо з ним зараз іде запекла боротьба. Я навіть шаную його, як відважного супротивника” (Олесь Донченко).

Таким чином, як військовий термін в офіційному стилі використовується слово противник; в інших значеннях, залежно від контексту, виступають або противник, або супротивник.