противний

ПРОТИ́ВНИЙ¹, а, е.

Дуже неприємний, огидний.

Погода тут, як на злість, бридка, – іде сніг і зараз розтає, вітер противний, мокрий (Леся Українка);

Мати виїла ложок зі дві та й поклала ложку. Страва здавалась їй несмачною, противною (М. Коцюбинський);

Балакає пан, і голос в нього страх противний Павлові (А. Тесленко);

Противний піт заливав очі, а під серцем нудило, і голова йшла обертом (І. Багряний);

Відчув [Левко] такий противний холод в грудях, начеб до них приклали жабу (М. Стельмах);

// лайл. Який дратує, сердить кого-небудь.

[Таня:] Бач, яке тобі противне хлоп'я! Сам налякав та ще й сміється! (С. Васильченко).

ПРОТИ́ВНИЙ², а, е.

1. перев. книжн. Який не погоджується з чим-небудь, виступає проти чогось, не сприймає чогось.

Ухвалили [звірі] вислати до царя Соломона післанців [посланців].., щоб домагатися по царському закону привернення для них первісної свободи та незалежності від чоловіка. Тілько один Пес був противний тому (І. Франко);

Коби хоча зараз міг [хлопець] женитися, а то аж за два роки – пані Шумінська з засади була противна такому очікуванню (Н. Кобринська);

// Який суперечить чому-небудь, спрямований проти когось, чогось, неприйнятний для когось, чогось.

Здається, я ж її не неволив, я ж не согрішив, я ж їй слова противного не промовив (Ганна Барвінок);

Дух руйнування був противний його істоті, і з ним він не міг примиритися ні на одну хвилину (Григорій Тютюнник).

2. розм. Розташований проти кого-, чого-небудь.

Подивився [Михалчевський] на Рось, на скелистий противний берег (І. Нечуй-Левицький);

З противної гори, відділеної від нього лиш невеликою долиною, обривається голос трембіти (О. Кобилянська);

Сухе ломаччя весело палало в печі і тріщало. Червоне полум'я.. осявало противну стіну (М. Коцюбинський);

// Інакший протилежний (про душу, ідею і т. ін).

Гетьман дав знак рукою. – Хто з вас противної гадки, панове, – питався, – хай голоситься (Б. Лепкий);

// Протилежний (про бік, край, кінець і т. ін.).

Досі тільки на один бік бігли люди і худоба, а тепер тією самою вулицею з противного боку надбігла інша череда худоби (О. Маковей);

Подивився [Івась] вподовж рову й повернув назад. Та й добре зробив, бо з противного краю Грицько махав на його рукою (Панас Мирний);

Із противного кінця ярка.. лився той голос – чистий, дзвінкий та мелодійний (І. Франко);

// Який рухається назустріч кому-, чому-небудь; зустрічний.

Противна течія;

// перен. Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь, ворожий комусь, чомусь.

Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя – се дві противні сили, Що між собою в бій вступили (М. Вороний);

– Ідуть січовики, маєте нагоду, Онисиме, до них пристати. – А то навіщо? Яка честь воякові з одного стану в противний перебігати..? (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

противний

Значення в інших словниках