противний
НЕПРИЄ́МНИЙ (про людину — який не подобається кому-небудь, не викликає приязні до себе), НЕСИМПАТИ́ЧНИЙ, АНТИПАТИ́ЧНИЙ підсил., ПРОТИ́ВНИЙ підсил. розм. — Я не маю бажання стрінутись з ним.. Надута, гордовита й неприємна людина (І. Нечуй-Левицький); Дехто з наших уже бачив лісника зблизька і вважає, що він несимпатичний, полохливий, обережний (П. Автомонов); Чомусь антипатичним йому досі здавався цей рижий інженер з надмірно підкресленою манерою говорити аристократично чистою вимовою (І. Ле); "Противний, недобрий він", — хоче (дівчина) відіпхнути його від себе (М. Стельмах). — Пор. неба́жаний, 1. неми́лий, 1. нена́висний.
НЕГІ́ДНИЙ (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві негативні моральні якості і т. ін.; ужив., зокрема, як лайливе слово при звертанні тощо), ПОГА́НИЙ, ПРЕПОГА́НИЙ підсил., НЕПОДО́БНИЙ рідше, БРИДКИ́Й підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил., МЕРЗО́ТНИЙ підсил.; НИЗЬКИ́Й, НИ́ЦИЙ, БРУДНИ́Й (дуже непорядний, аморальний, нещирий, лицемірний і т. ін.); КА́ПОСНИЙ розм., ПА́КОСНИЙ (ПА́КІСНИЙ) розм., ПАРШИ́ВИЙ розм., ПАСКУ́ДНИЙ розм., ПРОТИ́ВНИЙ розм., ПЛЮГА́ВИЙ зневажл., СЯКИ́Й-ТАКИ́Й (ТАКИ́Й-СЯКИ́Й) розм., ШОЛУДИ́ВИЙ зневажл. (звичайно як лайливе слово). — Іди! — кликнула Зоня погаслим голосом. — Ти, негідна й безсовісна (О. Кобилянська); Кожна людина, якою б вона поганою не була, має свій найчистіший закуток чи хоча б спомин (М. Стельмах); А пан глянув.. одвернувся... Пізнав, препоганий, Пізнав тії карі очі, Чорні бровенята... (Т. Шевченко); Наврочили неподобні люди: схопили діда німці (Ю. Яновський); — Я от татуньові пожаліюсь на тебе, бридкий хлопчисько! — нахвалялася сестра (А. Кримський); — Але мені ніхто не повірить, бо я гидкий, бо я брехун і зальотник (М. Чабанівський); (Камо:) Це ж не можна, щоб Камо замовк назавжди, щоб.. знову пробрався в ряди провокатор мерзенний... (О. Левада); (Любов (ридаючи):) Ах, тьотю, які люди.. низькі!.. їм вже все одно, хоч би я пропала... (Леся Українка); Сеспель в глибині душі зневажав Скрипаленка, вважав його за людину ницу (Ю. Збанацький); Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Не кажіть нічого! То не люди добрі, то гадюки капосні (Панас Мирний); Гульвіса пакосний, престидкий, Негідний, злодій, єретик! (І. Котляревський); — Юрку! — гукнула мама. — Де ти, паршивий хлопчисько! Іди зараз же сюди (Ю. Смолич); — Що ви робите, розбишаки? Навіщо знущаєтеся з малого хлопця, паскудні боягузи? (Ю. Смолич); (Таня:) Бач, яке тобі противне хлоп'я! Сам налякав та ще й сміється (С. Васильченко); — Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! Плюгаві страхополохи! (П. Куліш); Чому ви не йдете на лан, сякі-такі? — крикнув осавула (І. Нечуй-Левицький); — Ну, стій же ти, шолудивий бурсаче! — трясучи кулаком, промовив Жук (Панас Мирний). — Пор. 2. безсо́ромний, 1. непоря́дний.
ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ (розташований напроти когось, чогось, на початку або в кінці чого-небудь), СУПРОТИ́ВНИЙ, ДРУ́ГИЙ, І́НШИЙ, ПРОТИ́ВНИЙ розм., ПОТОЙБІ́ЧНИЙ розм., СУПРОТИЛЕ́ЖНИЙ заст. Вона стояла в протилежному кутку й дивилася надміру поширеними очима на Андрія (І. Багряний); В дворі було самотньо, лише інколи перебігала з покоїв у супротивний менший домочок служниця, несучи що-небудь (Олена Пчілка); Семен, одягнувшись, сидів на березі, коли з другого боку, греблею, надійшла молодиця (М. Коцюбинський); Вітер потроху перелягає.. і починає дмухати зовсім з іншого боку (Ю. Яновський); Мотря повела дівчат геть у противну сторону від того місця, де зостався Василь (Панас Мирний); Прокидалися з дзвінким гомоном птахи, забіліли хати на потойбічному схилі яру (П. Козланюк); Ось він перейшов ярок, вийшов на його супротилежну стіну і помаленьку посувався все далі й далі (І. Франко).
Значення в інших словниках
- противний — 1. (який йде назустріч) зустрічний, супротивний, протилежний; 2. (який відзначається неприємними рисами характеру) гидкий, поганий, препоганий, бридкий, паршивий, плюгавий, неприємний. Словник синонімів Полюги
- противний — проти́вний 1 прикметник огидний проти́вний 2 прикметник який виступає проти; протилежний Орфографічний словник української мови
- противний — Проти́вний. Протилежний. Правительство не думає робити ніяких змін, а газети, котрі ширять противні гадки, будуть карані після закона (Б. Українська літературна мова на Буковині
- противний — (бік) протилежний; (- течію) зустрічний, супротивний; (чиїйсь волі) непокірний, незгідний з; (- слово) суперечний. Словник синонімів Караванського
- противний — I -а, -е. Дуже неприємний, огидний. || лайл. Який дратує, сердить кого-небудь. II -а, -е. 1》 перев. книжн. Який не погоджується з чим-небудь, виступає проти чогось, не сприймає чогось. || Який суперечить чому-небудь, спрямований проти когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- противний — 1. (почуття) див. мерзотний 2. це супротивний Словник чужослів Павло Штепа
- противний — ПРОТИ́ВНИЙ¹, а, е. Дуже неприємний, огидний. Погода тут, як на злість, бридка, – іде сніг і зараз розтає, вітер противний, мокрий (Леся Українка); Мати виїла ложок зі дві та й поклала ложку. Страва здавалась їй несмачною, противною (М. Словник української мови у 20 томах
- противний — проти́вний зворотний (ст): В противний бік ішло якраз товариство з льожі, що кликало Анатоля, і в пере́ході висока тендітна русявка перегукнулася ще раз із ним, запрошуючи до їх льожі привітатись (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- противний — у проти́внім ра́зі, рідко. В іншому випадку; інакше. — Ану, розтлумачте слова того Кушнірика.., бо в противнім разі ваші голови покотяться землею (Казки Буковини.. Фразеологічний словник української мови
- противний — Противний, -а, -е 1) Противулежащій, находящійся напротивъ. З противної вулиці доносився парубочий гомін. Мир. Пов. І. 148. противна хата. Хата по другую сторону сѣней. Сидів собі на лавці у новій світлиці, що одгородив од противної хати. Кв. Словник української мови Грінченка