пєнкний

Пє́нкний. Гарний, вишуканий, витончений. Ні Шевченко, ні Федькович, ні М. Вовчок не вживали тих слів — і вони мої буковинські уха дуже разять. Най українці або і галичани пишуть здорові, як хочуть, — але я не хочу. І Ви давно не писали так, а проте Ваша мова була пєнкна. Не знаю, що Вас споводувало покинутиь згаданих слів (Коб., Листи, 49, 346)

// пол. piękny — 1) гарний, 2) вишуканий, витончений.