пєнкно
Пє́нкно. Присл. до пєнкний. Дайте “Савчиху”. Я її ще раз перегляну, приладжу пєнкно до друку і піииію Вам (Коб., Листи, 70, 401)
// порівн. пол. piękno — краса.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me