піддатися

Підда́тися (чому?), піддаватися (чому?). Виконувати, визнавати (що?), підпорядкуватися (чому?). Членами центрального такого заведеня могли б бути тілько товариства, котрі піддадуть ся тим самим услівям (Б., 1895, 1, 3); Я, Василь Козачук, господар з Балківців, заявляю сим, що вписую ся в члени стоваришеня “Каса пожичкова і щаднича для громади Балківці, стоваришеня, зареєстрованого з необмеженою порукою ” з одним паєм по 10 корон, разом 10 корон, і що піддаю ся приписам статута сего стоваришеня, которі докладно знаю, а також і всім правно зміненим приписам і ухвалам загального збору (См.-Стоцький, Порадник, 11); Кождий член має підписати (як в касі) окреме заявлене, що приступає до стоваришеня (§2 статута) і що піддає ся всім приписам статута (Канюк, 1906, 13)

// пол. poddać się — 1) здатися, піддатися, 2) підпорядкуватися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддатися — підда́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. піддатися — див. піддаватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піддатися — ПІДДА́ТИСЯ див. піддава́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. піддатися — піддава́тися / підда́тися на ву́дку (на ву́дочку) кого, чию і без додатка. Дозволяти себе перехитрити, ошукати, обдурити. — Ти, братіку (братику), не ображайся, бо і я колись був не розумніший, та вже тепер не піддамся на вудку (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови
  5. піддатися — I. ЗДАВА́ТИСЯ (припиняючи опір, визнавати себе переможеним), КАПІТУЛЮВА́ТИ, ПІДДАВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИСЯ рідше, ПЕРЕДАВА́ТИСЯ заст. — Док.: зда́тися, капітулюва́ти, підда́тися, відда́тися, переда́тися. Есесівці боронилися вперто, здавалися неохоче (О. Словник синонімів української мови
  6. піддатися — ПІДДА́ТИСЯ див. піддава́тися. Словник української мови в 11 томах
  7. піддатися — Піддаватися, -даю́ся, -єшся сов. в. піддатися, -дамся, -дасися, гл. Поддаваться, поддаться. А я тій журбі та й не піддаюся. н. п. Словник української мови Грінченка