1. Українська літературна мова на Буковині

радний

Ра́дний, ім. Депутат, який має повноваження в сільській або повітовій громаді. Де є 100-300 громадян, що мають право голосованя, там до Ради громадскої вибирає ся 12 радних, а де є 301-600 таких громадян, там 18 радних, а де є 601-1000 таких громадян, там 24 радних, а де є більше ніж 1000 таких громадян, там вибирає ся 30 радних (См.-Стоцький, Громада, 4-5); Велике число громадских радних в Вижници зложило свої мандати, а то з тої причини, що наслідком вибору нового бурмістра годі було прийти до згоди між обома ворожими собі таборами. Демісію подано до відомаурядуючому бурмістрови (Б., 1907, 66, 3); Друге засіданє скликає вже політична власть повітова, котра на всіх радних, що не явили ся на засіданю без достаточної причини, накладає грошеву кару до висоти 200 кор (Б., 1909, 42, 1)

// пол. radny -1) депутат, 2) член ради (управи), 3) іст. член магістрату.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радний — Ра́дний: — Радний громадський: член громадської ради [IX] — тут: член сільського управління [17] — член громадської ради (сільського управління) [VI] — член громадської ради [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. радний — ра́дний 1 прикметник радий діал. ра́дний 2 іменник чоловічого роду, істота член ради іст. Орфографічний словник української мови
  3. радний — I -а, -е, діал. Радий. З радної душі — з великим бажанням, охоче. II -ного, ч., іст. Те саме, що радник 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. радний — РА́ДНИЙ¹, а, е, діал. Радий. – Радний бачити вас у себе, пане управитель, – привітав Герберу о. Федір у своєму кабінеті (С. Скляренко). РА́ДНИЙ², ного, ч., іст. У Галичині – член виборного органу місцевої влади. Радні поволі стягалися до канцелярії (В. Словник української мови у 20 томах
  5. радний — РА́ДНИЙ¹, а, е, діал. Радий. ◊ З ра́дної душі́ — з великим бажанням, охоче. Семен був би з радної душі пішов, не так із цікавості.., як для того, щоби десь утекти від хати (Март., Тв., 1954, 113). РА́ДНИЙ², ного, ч., іст. Те саме, що ра́дник... Словник української мови в 11 томах
  6. радний — I. Радний, -а, -е = радий. Поїхала б, синку, з радної душі. Федьк. Я б сам радніший, щоб не спати. Борз. у. --------------- II. Радний, -а, -е, радній, -я, -є Совѣтующій, подающій совѣтъ. Став тоді старий князь своїм радним слугам казати. ЗОЮР. І. 177. Словник української мови Грінченка