радний

РА́ДНИЙ¹, а, е, діал. Радий.

◊ З ра́дної душі́ — з великим бажанням, охоче.

Семен був би з радної душі пішов, не так із цікавості.., як для того, щоби десь утекти від хати (Март., Тв., 1954, 113).

РА́ДНИЙ², ного, ч., іст. Те саме, що ра́дник 3.

Радні поволі стягалися до канцелярії (Стеф., І, 1949, 73);

Громадський уряд — це збірне місце найстатечніших господарів.. Сходилися радні і ті, що колись були в раді (Круш., Буденний хліб.., 1960, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

радний — Ра́дний: — Радний громадський: член громадської ради [IX] — тут: член сільського управління [17] — член громадської ради (сільського управління) [VI] — член громадської ради [IV] Словник з творів Івана Франка
радний — ра́дний 1 прикметник радий діал. ра́дний 2 іменник чоловічого роду, істота член ради іст. Орфографічний словник української мови
радний — Ра́дний, ім. Депутат, який має повноваження в сільській або повітовій громаді. Де є 100-300 громадян, що мають право голосованя, там до Ради громадскої вибирає ся 12 радних, а де є 301-600 таких громадян, там 18 радних, а де є 601-1000 таких громадян... Українська літературна мова на Буковині
радний — I -а, -е, діал. Радий. З радної душі — з великим бажанням, охоче. II -ного, ч., іст. Те саме, що радник 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
радний — РА́ДНИЙ¹, а, е, діал. Радий. – Радний бачити вас у себе, пане управитель, – привітав Герберу о. Федір у своєму кабінеті (С. Скляренко). РА́ДНИЙ², ного, ч., іст. У Галичині – член виборного органу місцевої влади. Радні поволі стягалися до канцелярії (В. Словник української мови у 20 томах
радний — I. Радний, -а, -е = радий. Поїхала б, синку, з радної душі. Федьк. Я б сам радніший, щоб не спати. Борз. у. --------------- II. Радний, -а, -е, радній, -я, -є Совѣтующій, подающій совѣтъ. Став тоді старий князь своїм радним слугам казати. ЗОЮР. І. 177. Словник української мови Грінченка