1. Словник української мови в 11 томах

радник

РА́ДНИК, а, ч.

1. розм. Те саме, що пора́дник 1.

Сім книг написано [М. Коцюбинським], і тільки останню, сьому, не побачить Горький — радник і критик, друг і спільник (Ю. Янов., І, 1954, 15);

Бондаренко сказав: — Далеко, хлопці, не заїдете цим паровозом. Один перегін дві години їхали. — А ти, дядю, проходь собі, — змірявши поглядом непроханого радника, сказав велетень (Головко, II, 1957, 458).

2. Назва деяких службових посад, а також осіб, що займають ці посади.

У глибокому м’якому кріслі напівлежить сухорлявий радник посольства (Коз., Вісімсот.., 1953, 29);

Радник міністерства відразу перейшов до справи (Кулик, Записки консула, 1958, 54).

3. У дореволюційній Росії — складова частина в назві цивільних чинів різних класів за табелем рангів, а також назва осіб, які мали ці чини.

Надві́рний ра́дник див. надві́рний;

Ста́тський ра́дник див. ста́тський;

Тає́мний ра́дник див. тає́мний;

Титуля́рний ра́дник див. титуля́рний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радник — ра́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. радник — Ра́дник. Те саме, що радний. Тому що більшість радників громадских зрекла ся своїх мандатів, мусить ся тепер розписати нові вибори (Б., 1907, 66, 3). Українська літературна мова на Буковині
  3. радник — Порадник, дорадник, як ім. радний, зст. радця; (посольства) урядовець. Словник синонімів Караванського
  4. радник — [радниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. радник — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що порадник 1). 2》 Назва деяких службових посад, а також осіб, що обіймають ці посади. 3》 У дореволюційній Росії – складова частина в назві цивільних чинів різних класів за табелем рангів, а також назва осіб, які мали ці чини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. радник — РА́ДНИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що пора́дник 1. Сім книг написано [М. Коцюбинським], і тільки останню, сьому, не побачить Горький – радник і критик, друг і спільник (Ю. Яновський); Бондаренко сказав: – Далеко, хлопці, не заїдете цим паровозом. Словник української мови у 20 томах
  7. радник — ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Словник синонімів української мови
  8. радник — Ра́дник, -ка; -ники, -ків ра́йця = ра́дник, -ка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)