робом

Ро́бом, адверб. ім. У сполуч. тим (таким, яким...) робом — так, тим (таким, яким...) чином, способом. Бо ж звістно, що добрі ученики не виступають протягом шкільного року, хиба в дуже рідких случаях (при зміні місця побуту родичів), a gros виступаючих — се злі або слабі ученики, що тим робом хочуть ратувати ся перед злою нотою і забезпечити собі перехід до висшої кляси як приватисти (Корд., 1904, 24); Таким робом ми показали вже, що значить утраквізм в практиці, які колоди кидає він ученикам під ноги при науці поодиноких предметів і які страшні висліди дає він при клясифікациї (Корд., 1904, 35); Учитель питанями і иньшими засобами збуджує в ученику самостійність і замилуванє (интерес), приневолюючи його тим робом до самостійного винаходу все нових та нових задач (гадок) (Канюк, 1911, 68); Все ж таки український рух, що почався в 80-х роках минулого століття, розрісся згодом з малого струмочка у могутню ріку. Цей розвій зв’язаний з іменем галичанина проф. Смаль- Стоцького, який щасливим робом став професором української мови і літератури в Чернівецькому університеті і ввесь свій вільний час вкладав в організаційну працю буковинських “русинів“ під гаслом українства (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 157).