1. Українська літературна мова на Буковині

робітня

Робі́тня. Майстерня, ательє. Перша буковиньска специяльна робітня обуви Івана Діка, що скінчив промисловий курс в ц. -к. технольозічнім промисловім музею в Відни (Б., 1900, рекл.); Осип Нехцай. Робітня обуви мужескої і дамскої (специяліст — абсольвент Чернов[ецкого] технольогічного курсу, полковий доставец обуви при 22 полку обор[онному] краєв[ому]) в Чернівцях принимає всілякі роботи і виконує їх солідно і дешево (Б., 1903, рекл.); Черновецкий кружок “Жіночої Громади” поручає ласкавим зглядам П. Т. Публики свою першу на Буковині україньску Робітню дамских суконь, костіюмів і біля в Чернівцях, в “Народнім Домі", ул. Петровича ч. 2. 1 пов[ерх] (Б., 1909, рекл)

// порівн. пол. pracownia — майстерня, ательє.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робітня — Майстерня [V] Словник з творів Івана Франка
  2. робітня — робі́тня іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. робітня — Майстерня, АТЕЛЬЄ, Р. цех; (письменника) кабінет. Словник синонімів Караванського
  4. робітня — -і, ж., заст. Майстерня. || Цех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. робітня — РОБІ́ТНЯ, і, ж., діал. Майстерня. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Леся Українка); * Образно. Гете видав свою переписку [листування] з Шиллером, свої спомини.. Словник української мови у 20 томах
  6. робітня — робі́тня майстерня; ательє; цех (ст): Фелон та петрахиль ушили українки в “Доставі”. Прапор виконала львівська робітня на замову впрост від стрільців через Івана Іванця. Це була робітня, яка мала робітниці, вишколені до вишивання прапорів (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. робітня — МАЙСТЕ́РНЯ (про підприємство, цех тощо), ДВІР іст., РОБІ́ТНЯ діал.; АТЕЛЬЄ́ (художника, скульптора, фотографа тощо); СТУ́ДІЯ (живописця, скульптора). Словник синонімів української мови
  8. робітня — Робі́тня, -тні, -тнею; -бі́тні, -бі́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. робітня — РОБІ́ТНЯ, і, ж., діал. Майстерня. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Л. Укр., III, 1952, 44); *Образно. Гете видав свою переписку з Шіллером, свої спомини.. Словник української мови в 11 томах
  10. робітня — Робітня, -ні ж. Мастерская. Желех. Словник української мови Грінченка