робітня

робі́тня майстерня; ательє; цех (ст): Фелон та петрахиль ушили українки в “Доставі”. Прапор виконала львівська робітня на замову впрост від стрільців через Івана Іванця. Це була робітня, яка мала робітниці, вишколені до вишивання прапорів (Боберський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

робітня — Майстерня [V] Словник з творів Івана Франка
робітня — робі́тня іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
робітня — Робі́тня. Майстерня, ательє. Перша буковиньска специяльна робітня обуви Івана Діка, що скінчив промисловий курс в ц. -к. технольозічнім промисловім музею в Відни (Б., 1900, рекл.); Осип Нехцай. Українська літературна мова на Буковині
робітня — Майстерня, АТЕЛЬЄ, Р. цех; (письменника) кабінет. Словник синонімів Караванського
робітня — -і, ж., заст. Майстерня. || Цех. Великий тлумачний словник сучасної мови
робітня — РОБІ́ТНЯ, і, ж., діал. Майстерня. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Леся Українка); * Образно. Гете видав свою переписку [листування] з Шиллером, свої спомини.. Словник української мови у 20 томах
робітня — МАЙСТЕ́РНЯ (про підприємство, цех тощо), ДВІР іст., РОБІ́ТНЯ діал.; АТЕЛЬЄ́ (художника, скульптора, фотографа тощо); СТУ́ДІЯ (живописця, скульптора). Словник синонімів української мови
робітня — Робі́тня, -тні, -тнею; -бі́тні, -бі́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
робітня — РОБІ́ТНЯ, і, ж., діал. Майстерня. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Л. Укр., III, 1952, 44); *Образно. Гете видав свою переписку з Шіллером, свої спомини.. Словник української мови в 11 томах
робітня — Робітня, -ні ж. Мастерская. Желех. Словник української мови Грінченка