родимець

Роди́мець. Земляк. Се був дуже цікавий тип родимців, що не лишень балакали тою мовою, котру він знав з першого дитиньства, не лишень проявляли прихильність до землі, на котрій він родив ся та згадували діянія колишніх вольних козаків, прямих єго батьків — але ще до сего всего приточували якісь осібні думки, бажаня і надії! (Галіп, 49)

// порівн. пол. rodzimy — вітчизняний, рідний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

родимець — роди́мець іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
родимець — -мця, ч., розм. Приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та породіль, який супроводжується корчами і втратою свідомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
родимець — РОДИ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та породіль, який супроводжується корчами і втратою свідомості. Уходжу, коли дитина лежить на полу, та так в'ється, так б'ється та кричить, немов на йому [ньому], не доводь господи!... Словник української мови у 20 томах
родимець — Уродженець Словник застарілих та маловживаних слів
родимець — ЕПІЛЕ́ПСІЯ мед., РОДИ́МЕЦЬ розм., ПАДУ́ЧА розм., ПАДУ́ЧА (ЧО́РНА) ХВОРО́БА (СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ), ПАДУ́ЧКА розм., ПЕРЕХІ́Д діал. З воріт.. вийшло помалу дівча, схоплене нападом чорної немочі, епілепсії (Ю. Словник синонімів української мови
родимець — Роди́мець, -мця; -ди́мці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
родимець — РОДИ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та породіль, який супроводжується корчами і втратою свідомості. Уходжу, коли дитина лежить на полу, та так в’ється, так б’ється та кричить, немов на йому, не доводь господи!... Словник української мови в 11 томах
родимець — Родимець, -мця м. Болѣзнь: параличъ. Чуб. І. 111. Шевч. 307. Алв. 20. Щоб тебе родимець побив. Ном. № 3729. Коли б йому язик родимець одібрав. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). Словник української мови Грінченка