1. Українська літературна мова на Буковині

роговий

Рого́вий. Рогатий.

● Рогова худоба — велика рогата худоба. Деяка худобина, особливо ж рогова, буває іноді така, що не можна її забути. Візьметься за чоловіком і держиться його, й волочиться за ним, як тінь. Такий був сей бичок... (Коб., Земля, 422); Рогову худобу ділить ся на: а) корови молочні, б) корови ялові і бики, в) телята. До рогової худоби наймлено 3 пастухів, а для овець 2 вівчарів і 1 ватага та 1 загонника. Старшина має зробити з ними дотичний договір (Канюк, 1906, 24); Ц[ісарско]-к[оролівский] радник правительства Антін Захар заступає плекане худоби рогової, безрог, овець, кіз і птахи домашної, молочарство і статистику (Товариш, 1908, 204)

// порівн. пол. rogowy — 1) роговий, 2) наріжний, кутовий і rogaty — рогатий, bydło rogate — рогата худоба.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Роговий — Рогови́й прізвище Орфографічний словник української мови
  2. роговий — [роговий] м. (на) -вому/-гоув'ім, мн. -гоув'і Орфоепічний словник української мови
  3. роговий — -а, -е. 1》 Стос. до рогу (у 2 знач.). || Вигот. з рогу. Рогова обманка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога. Рогова оболонка — рогівка. 2》 Стос. до рогу (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роговий — РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (з навч. літ.); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі – від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
  5. роговий — Рогови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. роговий — РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоол., 1957, 97); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання.. Словник української мови в 11 томах
  7. роговий — Роговий, -а, -е 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Словник української мови Грінченка