роговий

Роговий, -а, -е

1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280.

2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата.

3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Роговий — Рогови́й прізвище Орфографічний словник української мови
роговий — Рого́вий. Рогатий. ● Рогова худоба — велика рогата худоба. Деяка худобина, особливо ж рогова, буває іноді така, що не можна її забути. Візьметься за чоловіком і держиться його, й волочиться за ним, як тінь. Такий був сей бичок... (Коб. Українська літературна мова на Буковині
роговий — [роговий] м. (на) -вому/-гоув'ім, мн. -гоув'і Орфоепічний словник української мови
роговий — -а, -е. 1》 Стос. до рогу (у 2 знач.). || Вигот. з рогу. Рогова обманка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога. Рогова оболонка — рогівка. 2》 Стос. до рогу (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
роговий — РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (з навч. літ.); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі – від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
роговий — Рогови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
роговий — РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоол., 1957, 97); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання.. Словник української мови в 11 томах