роговий

РОГОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до рогу (у 2 знач.).

Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоол., 1957, 97);

Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання.., 1, 1970, 19);

Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (Наука.., 3, 1967, 29);

// Вигот. з рогу.

На молодих паничах були сіртуки [сюртуки] з темної парусини з чорними роговими гудзиками (Н.-Лев., І, 1956, 335);

Великі, круглі окуляри в чорній роговій оправі приховали білі поросячі вії (Ле, Міжгір’я, 1953, 36).

∆ Рогова́ обма́нка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога.

Головний породотворний мінерал — рогова обманка (Курс заг. геол., 1947, 58);

Рогова́ оболо́нка — рогівка.

Рогова оболонка.. здорового ока цілком прозора (Наука.., 3, 1959, 27);

Рогові́ окуля́ри — окуляри в оправі з рогу (у 2 знач.).

З’явився якийсь високий русявий чоловік у чорних рогових окулярах (Вільде, Пов. і опов., 1949, 3).

2. Стос. до рогу (у 3 знач.).

Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (Фр., VI, 1951, 80).

∆ Рогова́ му́зика — оркестр російських мисливських рогів.

Своєрідне явище російської музикальної культури XVIII та початку XIX століття — рогова музика — досить широко висвітлене в літературі (Укр. муз. спадщ., 1940, 9).

3. рідко. Те саме, що рога́тий 1.

Оті великі надії на хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі сходяться і сходяться в нашій хатині, що й справді починаєш вірити (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 175).