роговий
рогови́й
-а, -е.
1》 Стос. до рогу (у 2 знач.).
|| Вигот. з рогу.
Рогова обманка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога.
Рогова оболонка — рогівка.
2》 Стос. до рогу (у 3 знач.).
Рогова музика — оркестр російських мисливських рогів.
3》 рідко. Те саме, що рогатий 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Роговий — Рогови́й прізвище Орфографічний словник української мови
- роговий — Рого́вий. Рогатий. ● Рогова худоба — велика рогата худоба. Деяка худобина, особливо ж рогова, буває іноді така, що не можна її забути. Візьметься за чоловіком і держиться його, й волочиться за ним, як тінь. Такий був сей бичок... (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- роговий — [роговий] м. (на) -вому/-гоув'ім, мн. -гоув'і Орфоепічний словник української мови
- роговий — РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (з навч. літ.); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі – від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
- роговий — Рогови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роговий — РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоол., 1957, 97); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання.. Словник української мови в 11 томах
- роговий — Роговий, -а, -е 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Словник української мови Грінченка