розказати

Розказа́ти, розка́зувати. Наказати. Можна однак вже і тепер надіятись, що нова палата не слухати буде, а розказувати. Якраз тому, що не в'яже її в нічім ніяка давна традиція. Клюб руский хоче задержати в новій палаті вільну руку (Б., 19.., 2, 1)

// пол. rozkazać — наказати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розказати — розказа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розказати — [розказатие і росказатие] -ажу, -ажеиш; нак. -ажи, -аж'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. розказати — див. розказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розказати — РОЗКАЗА́ТИ див. розка́зувати. Словник української мови у 20 томах
  5. розказати — ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ((не) списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. Фразеологічний словник української мови
  6. розказати — ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (своїми словами зміст почутого, прочитаного тощо), РОЗПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, ПЕРЕФРАЗО́ВУВАТИ (передавати чиїсь слова, змінюючи форму, а часом і зміст висловленого). — Док. Словник синонімів української мови
  7. розказати — Розказа́ти, -ка́жу, -ка́жеш, -ка́жуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розказати — РОЗКАЗА́ТИ див. розка́зувати. Словник української мови в 11 томах