рясниця
Рясни́ця. Вія. Навколо її уст лежали риса завзятої рішучості, повіки були спущені, їх довгі темні рястці чудово відбивали від білих, як сніг, лиць (Коб., Природа, 18)
// пол. rzęsa — вія.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me