рясниця

Рясни́ця. Вія. Навколо її уст лежали риса завзятої рішучості, повіки були спущені, їх довгі темні рястці чудово відбивали від білих, як сніг, лиць (Коб., Природа, 18)

// пол. rzęsa — вія.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рясниця — див. рясиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рясниця — Рясни́ця, -ці ж. = рясиця. КС. 1883. II. 393. Словник української мови Грінченка