ріжниця
Ріжни́ця. Різниця. Не уймаючи о. Боканче заслуг на тім поли, скажемо заразом, що треба вміти найти ріжницю поміж дійстною заслугою а тим, що єсть обов'язком кождого сьвященника. Коли сьвященник-Волох в рускій громаді для морального веденя єї уживає рускої мови, то се обов’язок єго, а не заслуга (Б., 1895, 39, 3); Черновецка рада громадска розписує на рік 1907 конкурс на 4 стипендії в квоті по 100 К[орон], установлені 31. липня 1900 з нагоди 70-літнихуродин цісаря [...] Убігати ся можуть о них тутешні особи безріжниці полу, національности і віроісповіданя, які переступили вже границю 70 літ, дальше є убогими і нездалими до праці. Поданя треба внести до магістрату найдальше до 30-го червня 1907. (Б., 1907, 59, 3)
// пол. różnica — різниця.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ріжниця — -і, ж., заст. Те саме, що різниця I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ріжниця — РІЖНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Разниця (див. різни́ця¹). Ріжниця поміж чоловічим і жіночим кожухом буває хіба що тільки в кольорі та й то не завжди (О. Воропай). Словник української мови у 20 томах
- ріжниця — ріжни́ця різниця (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ріжниця — Ріжни́ця і різни́ця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ріжниця — Ріжни́ця, -ці ж. Разница. Г. Барв. 226. Словник української мови Грінченка