1. Українська літературна мова на Буковині

сарака

Сара́ка, експр. Бідолаха. Пан Волян, якзвістно, засідає разом з послами Волохами в клюбі Гогенварта, отже належить до коаліциїй підпирає голосованєм (бо більше не годен, “сарака”) теперішне правительство (Б., 1895, 12, 4); Негідні клеветники, що загубили совість і міру справедливості Думають сараки, що хто не помагає їм в їх поганім, чорнім ділі, то вже тим самим не поступає так, як повинен... Та сим дали они ще одно сьвідоцтво своєї моральної вартости (Б., 1907, 95, 2)

// рум.. sǎrac — бідний, нещасний, бідолашний, sǎrǎcan — бідолаха, бідака; бук. діал. сарака — бідолаха, бідака, сарачатко — бідолашко.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сарака — Сара́к: — бідолаха, сердега [8] сарак (21, 425), Сара́ка, сара́чі: Сара́ка: — бідолаха [5;7;51;52] — бідолаха, сердега [6] — бідолаха, сердяга [21] — бідолаха [II] — нещасливий, сірома, сіромаха [I] — нещасний, сірома, бідолаха [14] — сердега... Словник з творів Івана Франка
  2. сарака — сара́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота бідолаха діал. Орфографічний словник української мови
  3. сарака — див. БІДАК. Словник синонімів Караванського
  4. сарака — див. бідний; бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
  5. сарака — -и, ч. і ж., зах. Бідолаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сарака — САРА́КА, и, ч. і ж., діал. Бідолаха. – У неділю була велика бійка в шинку; багато парубків – здається, що й ти, Юро, сарако, – пішли додому з порозбиваними головами (І. Франко); Під кінець служби захрип [дяк], сарака (Г. Хоткевич); – В чому річ?... Словник української мови у 20 томах
  7. сарака — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм. Словник синонімів української мови
  8. сарака — САРА́КА, и, ч. і ж., діал. Бідолаха. — У неділю була велика бійка в шинку; багато парубків — здається, що й ти, Юро, сарако,— пішли додому з порозбиваними головами (Фр., IV, 1950, 387); Під кінець служби захрип [дяк], сарака (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  9. сарака — Сарака, -ки об. Бѣдняга, несчастный. Та кувала зазулиця на зеленій руті, та займили на Сімбірки сараки рекрути. Гол. Словник української мови Грінченка