1. Українська літературна мова на Буковині

спинка

Спи́нка; спі́нка, частіше мн. Запонка, застібка, гапличок. Пара спінок до маншетів з маркою “Garantie”. 1 гарнітур, складаючий ся з 5 штук спінок до ковняриків (Б., 1900, рекл.); Артикули бронзові, альбоми, ташки дамскі, рукавички, підставки на листи, табакерки, тютюнярки, гарнітури до куреня, до писаня, касети, бонбонярки, перфуми, мила, спинки до маншетів, шпильки до волося і ріжне. Склад товарів Б. Бальтінестра молодшого (Б., 1907, рекл.)

// пол. spinka — 1) запонка, 2) шпилька для волосся.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спинка — спи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спинка — [спинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  3. спинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до спина 1). 2》 Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін. 3》 Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба. 4》 Те саме, що корінець 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спинка — СПИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до спи́на 1. Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Леся Українка); Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці, і коли вона нахилилася... Словник української мови у 20 томах
  5. спинка — спи́нка пряжка (ст): Вони зналися вже від дуже давна. Тоді, як Гібель продавав по вулицях мосяжні й сталеві спинки, а він почав працювати при закладанні каналів і на будовах (Нижанківський); Показує мені взірець спинки до вояцького пояса, прикрашеної львом (Боберський)||спряжка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. спинка — КОРІНЕ́ЦЬ (місце, де зшиті аркуші книжки, зошита тощо, або частина палітурки, що закриває це місце), СПИ́НКА, ХРЕБЕ́Т діал. Томик Майн Ріда, видертий з оправи, валявся тут же догори корінцем (Ю. Словник синонімів української мови
  7. спинка — Спи́нка, -нки, -нці; спи́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спинка — СПИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до спи́на 1. Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. спинка — Спинка, -ки ж. ум. отъ спина. Словник української мови Грінченка