спинка
СПИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до спи́на 1.
Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Леся Українка);
Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці, і коли вона нахилилася, щоб знову збирати ягідки, то спинка вигнулася (Григорій Тютюнник);
Я впіймала одно поросятко та хотіла погратись та погладити по спинці (І. Нечуй-Левицький);
Кішка спинку вигинає, на Маринку поглядає (Н. Забіла).
2. Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін.
Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці (І. Нечуй-Левицький);
Я сиджу мовчки коло панни Анелі, чую ззаду високу спинку саней (М. Коцюбинський);
Він сперся на спинку свого крісла (Г. Хоткевич);
Шинок .. Вздовж стола лави з спинками (Леся Українка);
Огир одкинувся на спинку канапи (А. Головко).
3. Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба.
В сукнях широко застосовується силует з “летючою” спинкою, розширеною від лінії пройми в нарядних платтях (з наук. літ.);
Передусім [при розкроюванні матеріалу] вирішували структурні лінії, що утворюються внаслідок з'єднання .. спинки, пілочок та рукавів (з наук. літ.).
4. Те саме, що коріне́ць 2.
Кімната на другому поверсі була .. кабінетом господаря. Тут стояли шафи з книжками в гарних палітурках, з шкіряними в золоті спинками (Л. Первомайський).
Значення в інших словниках
- спинка — спи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спинка — Спи́нка; спі́нка, частіше мн. Запонка, застібка, гапличок. Пара спінок до маншетів з маркою “Garantie”. 1 гарнітур, складаючий ся з 5 штук спінок до ковняриків (Б., 1900, рекл. Українська літературна мова на Буковині
- спинка — [спинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- спинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до спина 1). 2》 Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін. 3》 Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба. 4》 Те саме, що корінець 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спинка — спи́нка пряжка (ст): Вони зналися вже від дуже давна. Тоді, як Гібель продавав по вулицях мосяжні й сталеві спинки, а він почав працювати при закладанні каналів і на будовах (Нижанківський); Показує мені взірець спинки до вояцького пояса, прикрашеної львом (Боберський)||спряжка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- спинка — КОРІНЕ́ЦЬ (місце, де зшиті аркуші книжки, зошита тощо, або частина палітурки, що закриває це місце), СПИ́НКА, ХРЕБЕ́Т діал. Томик Майн Ріда, видертий з оправи, валявся тут же догори корінцем (Ю. Словник синонімів української мови
- спинка — Спи́нка, -нки, -нці; спи́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спинка — СПИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до спи́на 1. Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- спинка — Спинка, -ки ж. ум. отъ спина. Словник української мови Грінченка