1. Українська літературна мова на Буковині

списати

Списа́ти, спи́сувати.

1. Написати, скласти (протокол тощо). Ярему стало се гнівати, злостити, він же так рад був списати якнайбільший протокол жіночих гріхів (Б., 1895, 9, 1); Писар списав 8 протоколів виділових засідань і 1 протокол загальних зборів (Звідомл., 1914, 47).

2. Скласти угоду, контракт. На пастухів до худоби наймлено Петра Тополю, Семена Кушніра і Прокопа Кобилицю і списано з ними договір (Канюк, 1906, 29).

3. Записати, внести (до реєстру, реєстраційної книжки). Вівчар обов’язує ся дбати, щоб добро стоваришеня не зазнало шкоди, а то тим, що [...] ме кождий здій списувати в книжці, а так само всю добуту бриндзю (Канюк, 1906, 30)

// пол. spisać — переписати, скласти список, перелік записати, spisać protokół — скласти протокол, spisać kontrakt — скласти угоду.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. списати — списа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. списати — див. списувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. списати — СПИСА́ТИ див. спи́сувати. Словник української мови у 20 томах
  4. списати — ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ((не) списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. Фразеологічний словник української мови
  5. списати — ВІДШМАГА́ТИ (дуже побити різкою, батогом, нагайкою і т. ін.), ВИ́СІКТИ, ВІДСТЬОБА́ТИ, ВИ́СТЬОБАТИ, ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИ, НАШМАГА́ТИ розм., ВСИ́ПАТИ розм., ВИ́БАТОЖИТИ розм., ВИ́ПОРОТИ розм., ВИ́ХВОРОСТИТИ розм., ВІДХЛЬОСТА́ТИ розм., НАХЛЬОСТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. списати — Списа́ти, спишу́, спи́шеш, -шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. списати — СПИСА́ТИ див. спи́сувати. Словник української мови в 11 томах
  8. списати — Списати, -ся см. списувати, -ся. Словник української мови Грінченка