списаний

Спи́саний. Дієприкм. від списати. Чужа мова о стілько нам потрібна, о скілько отворяє нам скарби своєї літератури і дає нам можність познакомити ся з творами людского ума, списаними власне у тій мові. А до сего не конечно аж вимагати цілком свобідного орудуваня сею мовою в слові і письмі (Корд., 1904, 38); Може, хоч для таких, [що їх спомини, і то найкращі спомини в’яжуть ся із школою], цікаво буде прочитати отсю статю, списану у великій мірі на основі пережитого, а писану із щирим бажанєм, щоб усунути якнайскорше ті прогалини, які добачить кожда людина, скінчивши ґімназию (В. Сімович, Б., 1907, 151, 3).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. списаний — спи́саний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. списаний — [списанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. списаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до списати. || списано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. списане, -ного, с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. списаний — СПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до списа́ти. Так напрактикувався хлопець, що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки. Проте, знати було – Корній так і казав прямо, що списане з “Кобзаря” (А. Головко); Вже списані в блокноті всі сторінки украй (М. Словник української мови у 20 томах
  5. списаний — як на папе́рі спи́саний, зі сл. став, з’яви́вся, вроди́вся і т. ін. Дуже швидко. (Самрось:) От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… В мент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  6. списаний — Спи́саний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. списаний — СПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до списа́ти. Так напрактикувався хлопець, що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки. Словник української мови в 11 томах