списаний

СПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до списа́ти.

Так напрактикувався хлопець, що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки. Проте, знати було — Корній так і казав прямо, що списане з «Кобзаря» (Головко, II, 1957, 376);

Вже списані в блокноті всі сторінки украй (Бажан, Вибр., 1940, 131);

Перейшов [учитель] до іншої таблиці. Вона була вища, списана густіше (Кучер, Трудна любов, 1960, 114);

Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи.. — Дивись, молодий раджо, які тут давні наші й твої кривди списані! — сказав Гарун до Саіба (Н.-Лев., IV, 1956, 32);

— Сестра моя он книжки з «Просвіти» виписує, послухали б ви її. Вся наша історія там списана… (Гончар, І, 1959, 35);

Поетові чи письмовцеві і втіха і горе однаково милі, коли вони вже виспівані в голосній пісні, вимовлені чи списані щирими словами (Л. Укр., VIII, 1965, 190);

Тепловоз пригнав до комсомольської колії цілий ешелон старих вантажних, уже списаних за непридатністю, вагонів (Собко, Нам спокій.., 1959, 159);

Встиг [Леонід] уже побувати в далеких плаваннях, але потім за якийсь хмільний бешкет був списаний з корабля (Гончар, Таврія, 1952, 227);

Колоритна мова дядька Лева, Килини, Лукаша, його матері та інших персонажів підтверджує, що образи ці списані поетесою з типів волинських селян (Рад. літ-во, 2, 1962, 111);

// У знач. прикм.

Хмельницький схилився над списаними аркушами пергаменту (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 169);

Олівець був короткий, списаний (Смолич, Мир.., 1958, 182);

// у знач. ім. спи́сане, ного, с. Аркуш, сторінка, заповнені графічними знаками.

Мій генерал пішов до себе, а я таки пишу. Папір у мене — бланки наказів. Ховаю списане в планшеті серед карт (Ю. Янов., І, 1958, 339);

// спи́сано, безос. присудк. сл.

Аркушик паперу було списано з обох боків дрібними рівними літерами (Грим., Син.., 1950, 194);

— Як, приміром, борщ зварить… путрю… саламаху… квашу… Оте все списано у тій книжці… (Мирний, IV, 1955, 372).

◊ Як на папе́рі спи́саний див. папі́р.