списаний

СПИ́САНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до списа́ти.

Так напрактикувався хлопець, що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки. Проте, знати було – Корній так і казав прямо, що списане з “Кобзаря” (А. Головко);

Вже списані в блокноті всі сторінки украй (М. Бажан);

Перейшов [учитель] до іншої таблиці. Вона була вища, списана густіше (В. Кучер);

Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи .. – Дивись, молодий раджо, які тут давні наші й твої кривди списані! – сказав Гарун до Саіба (І. Нечуй-Левицький);

– Сестра моя он книжки з “Просвіти” виписує, послухали б ви її. Вся наша історія там списана... (О. Гончар);

Поетові чи письмовцеві і втіха і горе однаково милі, коли вони вже виспівані в голосній пісні, вимовлені чи списані щирими словами (Леся Українка);

Встиг [Леонід] уже побувати в далеких плаваннях, але потім за якийсь хмільний бешкет був списаний з корабля (О. Гончар);

Колоритна мова дядька Лева, Килини, Лукаша, його матері та інших персонажів підтверджує, що образи ці списані поетесою з типів волинських селян (з наук. літ.);

// у знач. прикм.

Хмельницький схилився над списаними аркушами пергаменту (Н. Рибак);

Олівець був короткий, списаний (Ю. Смолич);

// у знач. ім. спи́сане, ного, с. Аркуш, сторінка, заповнені графічними знаками.

Мій генерал пішов до себе, а я таки пишу. Папір у мене – бланки наказів. Ховаю списане в планшеті серед карт (Ю. Яновський);

// спи́сано, безос. пред.

Аркушик паперу було списано з обох боків дрібними рівними літерами (Я. Гримайло);

– Як, приміром, борщ зварить... путрю... саламаху... квашу... Оте все списано у тій книжці... (Панас Мирний).

◇ (1) Як на папе́рі спи́саний, зі сл. став, з'яви́вся, вроди́вся і т. ін. – дуже швидко.

[Самрось:] От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер... В мент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М. Кропивницький).