1. Українська літературна мова на Буковині

способити

Спосо́бити. Привчати. Передовсім же треба звернути увагу наших купців і крамарів, щоб они — чи то поодиноко, чи спілками — брали ся до промислу та щоби своїх дітий способили до промислу (Б., 1895, 19, 2)

// пол. sposobić, заст. — готувати, привчати (до чогось).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. способити — -блю, -биш, недок., перех., заст. Привчати, готувати до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. способити — СПОСО́БИТИ, блю, биш, недок. і док., кого до чого. Привчати, готувати до чогось. Тим часом старшина козацька, маючи в своїх руках вдасть-зайнявши з сього погляду місце шляхти, мала охоту іти її стежкою: володіти землями, закладати собі села, способити підданих (М. Грушевський). Словник української мови у 20 томах
  3. способити — Пустити в хід всі засоби Словник застарілих та маловживаних слів
  4. способити — Спосо́бити, -блю, -биш гл. — кого́ до чого. Пріучать, приготовлять къ чему. Словник української мови Грінченка