способити
СПОСО́БИТИ, блю, биш, недок. і док., кого до чого.
Привчати, готувати до чогось.
Тим часом старшина козацька, маючи в своїх руках вдасть-зайнявши з сього погляду місце шляхти, мала охоту іти її стежкою: володіти землями, закладати собі села, способити підданих (М. Грушевський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- способити — Спосо́бити. Привчати. Передовсім же треба звернути увагу наших купців і крамарів, щоб они — чи то поодиноко, чи спілками — брали ся до промислу та щоби своїх дітий способили до промислу (Б., 1895, 19, 2) // пол. sposobić, заст. — готувати, привчати (до чогось). Українська літературна мова на Буковині
- способити — -блю, -биш, недок., перех., заст. Привчати, готувати до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- способити — Пустити в хід всі засоби Словник застарілих та маловживаних слів
- способити — Спосо́бити, -блю, -биш гл. — кого́ до чого. Пріучать, приготовлять къ чему. Словник української мови Грінченка