спорість
СПО́РІСТЬ, рості, ж.
Абстр. ім. до спо́рий 1.
Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спорість — спо́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спорість — -рості, ж. Абстр. ім. до спорий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спорість — СПО́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до спо́рий 1. Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 221). Словник української мови в 11 томах