1. Словник української мови в 11 томах

спорість

СПО́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до спо́рий 1.

Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорість — спо́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спорість — -рості, ж. Абстр. ім. до спорий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спорість — СПО́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до спо́рий 1. Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах