1. Українська літературна мова на Буковині

спімнути

Спімну́ти. Згадати, закинути слово, обмовитися. Хто вигадав, піддав єму той чортівский протокол? Він сам єго не придумав, ніколи й слівцем про него не спімнув (“Подружний протокол”, Б., 1895, 9, 1); 3 страху перед народом не важив ся він о сій справі і слова спімнути, а зачав нарікати на великі податки (Б., 1899, 36, 2)

// пол. wspomnieć — 1) обмовитися, спімнути, 2) згадати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спімнути — спімну́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. спімнути — див. споминати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спімнути — СПІМНУ́ТИ див. спомина́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. спімнути — спімну́ти згадати; пригадати (ст)||вспімнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. спімнути — ЗГАДА́ТИ (відтворити, поновити в пам'яті що-небудь), ПРИГАДА́ТИ, НАГАДА́ТИ, ЗДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИ, ПОПАМ'ЯТА́ТИ, СПОГАДА́ТИ розм., СПОМ'ЯНУ́ТИ розм., СПІМНУ́ТИ діал., ПРИПІМНУ́ТИ діал., НАМЕНУ́ТИ діал., ПОМ'ЯНУ́ТИ заст., ПРИПОМ'ЯНУ́ТИ рідко. — Недок. Словник синонімів української мови
  6. спімнути — Спімну́ти, -мну́, -мне́ш = згада́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спімнути — СПІМНУ́ТИ див. спомина́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. спімнути — Спімнути, -ну, -неш гл. = спом'янути. Бога не спімнув. Шух. І. 215. Словник української мови Грінченка