сторонничість

Сторо́нничість. Дотримання групових інтересів на шкоду загальним, упередженість. Та в сьому й є важна причина всього лиха, коли адміністрация зійде з об’єктивного становища і віддасть себе на услуги одного сторонництва, сторонництва більшости [...] Треба змінити цілу систему: мусить наступити тут вгорі відповідний дух, а там, вдолині, мусять пани при кождій нагоді діставати науку, що всяке нарушенє закону, всяка сторонничість, всяке уживанє подвійної міри буде строго трактоване і каране (Б., 1907, 80, 2); Їx [волохів] сьвященство чує ся загроженим в дотеперішнім абсолютнім панованю над руским народом і гадає силою, революцийним способом задержати свою власть. І зовсім безцеремонно бере митрополита на коротко, чи він годив ся на іменованє Манастирского [генеральним вікарієм консисторским]. Він, видко, заявив, що не годив ся, що волоске сьвященство посуджує правительство о сторонничість, за яку, однак, похваляє митрополита (Звідомл., 1914, 59)

// пол. stronniczość — упередження, упередженість, необ’єктивність, небезсторонність.