стрітити

Стрі́тити. Зустріти. “Ага, добре, що я вас стрітив, паничі! Я, власне, хотів з вами попрощати ся” (Галіп, 39); При вході в сіни Білецкого стрітила Ірина (Галіп, 52)

// порівн. пол. spotkać, napotkać — зустріти; укр. спіткати; рос. встретить — зустріти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрітити — стрі́тити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. стрітити — СТРІ́ТИТИ див. стріча́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. стрітити — див. стрічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрітити — СТРІ́ТИТИ див. стріча́ти. Словник української мови в 11 томах