тотумфацкий

Тотумфа́цкий, субст. Людина на послугах, панський попихач, посіпака. Відправляючи пана Мережку, сказав тотумфáцкий п. Фрайтаґа п. Зейлик Ліфшис: "Ви маєте другий голос. Голосуйте на паньску руку, то і дальше будете у пана служити“. Але чесний, хоть бідний, слуга відповів: “Пан платить мені за працю, а не за голосованя” (Б., 1907, 95, 2)

// пол. totumfacki — 1) ірон. довірений слуга, 2) людина на побігеньках, попихач.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me