1. Українська літературна мова на Буковині

троюдити

Трою́дити. Переслідувати, цькувати. В нас вже є читальня, а другої людем не треба, хиба панотцям нашим, щоби троюдити одну читальню против другої (Б., 1895, 9, 4); [Панотець з Станівців Горішних] ходить по селах, ділить православний нарід на два ворожі табори, на так званих “уніятів ” і на православних та троюдить в своїй ґазетці “Народній Раді ” так, що по селах стало не до витриманя (Б., 1907, 29, 1)

// бук. діал. троюдити — цькувати, нацьковувати; див. іще юдити, юдженє.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. троюдити — трою́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. троюдити — див. ЯТРИТИ; (серце) краяти, шматувати. Словник синонімів Караванського
  3. троюдити — див. ятрити Словник синонімів Вусика
  4. троюдити — ТРОЮ́ДИТИ, джу, диш, недок., що, розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити. Троюдити рану; // перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне. Словник української мови у 20 томах
  5. троюдити — -джу, -диш, недок., перех., розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити. Троюдити рану. || перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. троюдити — я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, трою́дити) / роз’я́три́ти (розтрою́дити) се́рце (ду́шу) кого, кому, чиє (чию) і без додатка. Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, переживань. Почуття образи гнітило його, гнів ятрив йому серце (Ю. Фразеологічний словник української мови
  7. троюдити — Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  8. троюдити — Трою́дити, -ю́джу, -ю́диш, -ю́дять; не трою́дь, -ю́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. троюдити — ТРОЮ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити. Троюдити рану; // перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне. Словник української мови в 11 томах
  10. троюдити — Трою́дити, -джу, -диш гл. Раздражать, растравлять. До свого горя приливає ще людське, троюдить своє гаряче серце. Мир. ХРВ. 387. Словник української мови Грінченка