увіренє

Уві́ренє [увірення]. Увірування.

● Не до увірення — щось неймовірне, неможливо повірити (у щось). Але так, як воно зложилося, було майже не до увірення. Найпорядніший, найліпший хлопець у селі і один із найпожаданіших любив її. Її, що нічого не мала, була убога, і лиш виставлена на гнів матері і штовханці брата (Коб., Земля, 284)

// пол. uwierzyć — повірити, увірувати (в когось, в щось), uwierzenie — увірування, nie do uwierzenia — неймовірно, неможливо повірити.