угнетений

Угне́тений. Дієприкм. від угнетати. Використовуючи трудне заграничне положене монархії [румуньска партия апаратистів] представляє пануючих в бук[овиньскій] правосл[авній] церкві Румунів, всякій правді на глум, як угнетених (Звідомл., 1914, 63)

// див. угнетати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me