угнетений
Угне́тений. Дієприкм. від угнетати. Використовуючи трудне заграничне положене монархії [румуньска партия апаратистів] представляє пануючих в бук[овиньскій] правосл[авній] церкві Румунів, всякій правді на глум, як угнетених (Звідомл., 1914, 63)
// див. угнетати.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me